• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Консультативний центр

Для вас, батьки!



У дошкільному навчальному закладі №34 «Чебурашка» діє


Консультативний центр
для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї.




Головні завдання консультативного центру:

· надання всебічної допомоги сім’ї і розвитку, вихованні та навчанні дітей, які виховуються в умовах сім’ї, відповідно до їхніх задатків , нахилів, здібностей індивідуальних психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

· сприяння соціалізації дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї;

· забезпечення взаємодії між дошкільним навчальним закладом й іншими організації соціальної і медичної підтримки дітей і батьків або осіб, які їх замінюють.

В центрі можна отримати кваліфіковану консультацію завідувача , вихователя-методиста, практичного психолога, вчителя-логопеда, медичних працівників, вихователів.
Попередній запис щодо участі батьків у роботі консультативного центру можна зробити за телефонами

7-13-45 та 7-13-28

Графік роботи

П.І.П., посада фахівця

Понеділок

Середа

Інструктор з фізкультури

Сукач Галина Іванівна

13.00 – 14.00

Вчитель-логопед

Циганок Оксана Володимирівна

14.00 – 15.00

Завідувач

Вовкотруб Зоя Степанівна

15.00 – 16.00

Практичний психолог

Брюхарєва Оксана Леонідівна

16.00 – 17.00

Музичний керівник

Скворцова Людмила Всеволодівна

14.00 – 15.00

Вихователь

Ющенко Тетяна Григорівна

14.00 – 15.00

Вихователь-методист

Стаховська Лідія Михайлівна

15.00 – 16.00

Старша медична сестра

Огородник Віта Григорівна

16.00 – 17.00


Консультації

№ з/п

Теми консультацій

Термін

Відповідальний

Примітка

1.

Підготовка дитини до продовження освіти у школі

Жовтень

Вихователь-методист

2.

Значення ігрової діяльності для розвитку дитини

Жовтень

Висіцька О.Л.

3.

Ознайомлення дошкільників з культурою українського народу

Листопад

Вихователь-методист

4.

Значення профілактичних щеплень у дитячому віці

Листопад

Старша медсестра

5.

Соціалізація дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї

Грудень

Практичний психолог

6.

Вплив музики на психічне здоров’я дитини

Грудень

Музичний керівник

7.

Розвиток зв’язного мовлення дошкільника

Січень

Вчитель-логопед

8.

Профілактика шкідливих звичок

Січень

Старша медсестра

9.

Ігри та вправи для розвитку уваги, пам’яті та мислення

Лютий

Практичний психолог

10.

Безпека вашого малюка вдома

Лютий

Висіцька О.Л.

11.

Пізнавальні прогулянки з дитиною

Березень

Вихователь-методист

12.

Поради майбутнім батькам

Березень

Ст. медсестра

13.

Портрет дошкільника напередодні його вступу до школи

Квітень

Вихователь- методист

14.

Вперше до дитячого садка. Вчимося гратися та спілкуватися

Квітень

Практичний психолог

15.

Рухова активність дітей.

Створення умов для загартування і оздоровлення

Травень

Інструктор з фізкультури


Для кожного віку й дитячої особистості – своя іграшка.




Одна з найпоширеніших помилок, яку здійснюють батьки, купуючи іграшки, полягає в тому, що вони вибирають те, що подобається їм самим: електропотяги та крихітні сервізи з порцеляни, величезних плюшевих ведмедів та ляльок, що розмовляють ... А малюк куди охочіше бавився б з простою вантажівкою і простим маленьким ведмедиком. Дорогі іграшки швидко ламаються, і найчастіше дитина воліє покласти їх у кут, ніж щохвилини чути: "Обережно, зіпсуєш!" І тому намагайтеся не купувати ті іграшки, які скоріше декоративні, ніж корисні.

Розвиток дитини відбувається поступово. Уява дітей безмежна, і може статися так, що, подарувавши маленькій донечці ляльку, яка ходить, говорить і плаче, ви обдурите її очікування. Адже найбільше діти люблять грати в "наче". Постежте за ними, перш ніж витрачати гроші.

Будьте уважні при виборі навчальних ігор. Якщо вони будуть дуже складні для вашого малюка, в нього може розвинутися комплекс неповноцінності. Не поспішайте, він ще встигне всьому навчитися. Дітям до 5 місяців необхідні іграшки, які сприяють їх розвитку. Для цього найбільше підійдуть різнобарвні музичні брязкальця.

Від 6 до 10 місяців - це час відкриттів. Дитина хапає і тягне до рота все, що трапляється їй під руку, - це її спосіб пізнання світу. Підтримайте її: купіть барвисті музичні інструменти, всілякі кольорові штучки, які їздять і роблять "біп-біп", гумові іграшки для ванної кімнати і, звичайно, плюшевих звіряток. Саме в цьому віці дитина починає усвідомлювати гіркоту розставання з матір'ю, і м'який ведмедик зможе її втішити. Вже з року дитині необхідні іграшки, які можна штовхати і возити. Руки малюка стають все більш спритними, тому нехай в його кімнаті з'являються кубики, пірамідки, коробочки різних розмірів, які можна вкладати одна в одну. Заохочуйте його перші пориви малювати і ліпити.

2-3 роки - це час усіляких конструкторів. Хлопчики приходять в захват від гончих машинок, а дівчатка від ляльок, яких можна годувати. Дівчата можуть попросити віник або праску, адже сценарії їх ігор списані з повсякденного життя їхніх мам.

Діти від 3 до 5 років виявляють не аби яке бажання творити і фантазувати. У цьому віці вони обожнюють грати найрізноманітніші ролі. Їм буває досить маминих бус або капелюха дідуся, щоб вони відчули себе героями неймовірної історії. В цьому віці ваш малюк вже може приймати участь в настільних іграх. Спокійні ігри розвивають його спостережливість. 5-7 років – вік спілкування. Дитина багато часу проводить у грі. Дівчата годинами причісують ляльок, хлопчики влаштовують битви, копіюючи своїх улюблених героїв з мультфільмів. Більшу частину їх часу починають займати комп'ютерні ігри. Тяжіння екрану таке велике, що вони часом забувають про навчання. Батьки повинні обмежувати період, який дитина проводить перед телевізором.

І ще одна порада: не викидайте старі іграшки свого малюка. Разом з ним пришийте відірване вухо плюшевого ведмедика, полагодьте ляльку, дбайливо складіть у коробку старі кубики. Коли ваш малюк підросте, він із задоволенням згадає, як грав з ними.

Правовий захист дітей в Україні

Права дитини — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини (за міжнародно-правовими актами визнається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше»).

Правовий захист дітей в Україні регулюється законодавством України і передбачає наступне:

- Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється. Крім того, законодавством України передбачено, що посадові особи та працівники, які здійснюють заходи із попередження насильства в сім’ї, інші заходи із захисту прав дитини або родини не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням їх службових обов’язків.

- Відповідно до законодавства забороняється будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ст.150 Сімейного кодексу України).

На даний час ведеться статистичний облік щодо випадків насильства в сім’ї, в т.ч. і по відношенню до дітей. Такі сім’ї беруться на облік, винні притягуються до адміністративної і кримінальної відповідальності, потерпілим надається допомога.

Також у державі проходить масштабна інформаційна кампанія щодо протидії жорстокому поводженню з дітьми та насильства в сім’ї, навчання фахівців служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управлінь у справах сім’ї та молоді, розробки реабілітаційних програм роботи з особами, які зазнали насильства в сім’ї. Система заходів з попередження насильства в сім’ї передбачає також притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства. Вчинення насильства в сім’ї, а також невиконання захисного припису карається штрафом або виправними роботами, а у разі, якщо цих заходів недостатньо, застосовується адміністративний арешт. Коли ж насильство в сім’ї має ознаки злочину, застосовується кримінальна відповідальність.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Законодавством закріплені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини :

- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;

- піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

- поважати дитину;

- забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

- забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 242) батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Проте, в Україні ще досить поширеним явищем є відсутність належного батьківського піклування, яке зумовлено комплексом соціально-економічних, морально-етичних та психологічних причин: бідність, наркотична або алкогольна залежність, безробіття, трудова міграція, смерть або хвороба одного із членів сім’ї тощо.

Відповідно до законодавства країни, батьки або особи, які їх замінюють, можуть бути притягнутими до адміністративної відповідальності за таких причин:

- ухиляння від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (стаття 184 Кодексу про адміністративні правопорушення);

- доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (стаття 180 Кодексу про адміністративні правопорушення);

- учинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого (стаття 173-2 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Батьки або один із них можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони:

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

- жорстоко поводяться з дитиною;

- є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Правовий захист дітей та право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю. Контроль за умовами виховання і утримання дітей у сім`ї проводиться органами опіки та піклування. Протягом останніх років такий контроль значно посилився, що призвело до збільшення чисельності батьків, притягнутих до адміністративної та кримінальної відповідальності, чисельності батьків, позбавлених батьківських прав.

Права та обов’язки матері, батька ґрунтуються на народженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Мати й батько мають рівні обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Однією з поширених причин розірвання стосунків дитини з одним із батьків є розлучення батьків. В Україні існує надзвичайно високий коефіцієнт розлучень. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, то інший має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у присутністю іншої особи. Законодавство України не містить норм, що обмежують особисті відносини та контакти дитини з обома батьками, які проживають в різних державах. Батьки, які проживають у різних державах мають рівні права на спілкування з дитиною, якщо це не обмежується судовим рішенням. Дитина та її батьки для возз’єднання сім’ї мають право на вільний в’їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом відповідної держави.

Правовий захист дітей відповідно до чинного законодавства держава забезпечує через сприяння створенню для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами, надання можливостей для повноцінного життя і розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткових оплачуваних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати та інших пільг. Пріоритетним напрямком роботи щодо соціального захисту прав дітей із фізичними вадами, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю є реабілітація.

Готуємось до батьківства

З народженням дитини в сім'ї з'являється ще двоє людей, яких не було на світі: батько і мати. Ставши батьками, вони стають якісно іншими людьми.

Ш.Амонашвілі

Погодьмося: не діти домагаються свого приходу в світ. Це ми їх запрошуємо. І саме тому не можна дозволити, щоб їх зустрічали без належної радості й любові. Найголовніше, на що мають право малята, — це щастя. Кожна дитина, прийшовши у світ, має почути: "Ми на тебе чекали! Чекали саме тебе: з такими очима, з таким характером. Ми тобі раді. Ти — наша мрія!".

Батьки не просто дарують дитині життя, а весь час продовжують її формувати, допомагаючи вдру­ге народитися — відбутися. Для виконання цієї високої місії тата й мами мають самі постійно розвиватися й займатися самовихованням. Го­ловне — усвідомлювати, що щастя сім'ї не дається в готовому вигляді. Воно будується на взаєморо­зумінні, глибокій повазі одне до одного, на глибо­кому усвідомленні батьківських обов'язків.

Ось чому надзвичайно важливо розуміння поняття "батьківство" та прагнення будувати своє родинне життя за модел­лю "усвідомлене батьківство".

Батьківство — багатокомпонентне явище, що включає ціннісні орієнтації, установки, очікування, батьківські почуття, батьківські позиції, батьківську відповідальність та стиль сімейного виховання.

Усвідомлене батьківство ґрунтується на свідо­мому відповідальному ставленні батьків до ство­рення умов для повноцінного розвитку дитини. Усві­домлене батьківство передбачає прагнення батьків до поповнення своїх знань, розвитку вмінь щодо ви­ховання дитини, гармонізації сімейних стосунків. Усе, що пов'язане із зачаттям, вагітністю, поло­гами та батьківством, має бути усвідомленим, ґрунтуватися на любові, а не на випадковості та невігластві.

З'явився новий напрям у медицині, зокрема в акушерстві, що в короткий період оформився в наукову галузь і дістав назву перинатологія (з гр. — до, біля народження).

Перинатальна педагогіка — комплексний вплив (через музику, естетичні враження, позитивні емо­ції) на вагітну, плід, сімейну систему в цілому з ме­тою оптимізації внутрішньоутробного розвитку (К. Бєлогай). Це прийняття подружньою парою свого нового соціального статусу — матері й батька, що значно розширює їхні сімейні функції.

Почуття майбутнього батька до дружини, її вагітності і, звичайно, до очікуваної дитини - один з головних чинників, що формують у дитини відчуття щастя і сили, які передаються їй через упевнену в собі та спокійну матір. Мама та майбутній тато повинні знаходити час для спілкування з дити­ною у пренатальній фазі розвитку. Вони мають розмовляти з нею, подолавши умовності та упередження. Вони мусять розповідати плодові-немовляті про те, з яким нетерпінням чекають вони його появи на світ і яким здоровим та сильним вони хочуть його бачи­ти. Життя віддячить батькам за їхні свідомі зусилля, і однією з форм цієї подяки буде здоровий та міцний малюк.

Виховання душі починається ще до народження дитини. І пов'язане воно із душевним станом майбутньої мами. Мати - це земний всесвіт дитини, тому все, через що вона пройшла за своє життя і проходить у період вагітності, випробовує і плід. По­чуття та емоції матері передаються йому, позитивно або негатив­но впливаючи на формування його психіки і характеру. Людсь­ка істота, що формується всередині матки, не сприймає цей світ безпосередньо. Однак вона безупинно вловлює відчуття і реакції, що їх викликає у матері навколишній світ. Ця істота реєструє перші відомості, які здатні певним чином формувати майбутню особистість, у тканинах клітин, в органічній пам'яті, на рівні за­кладення психіки.

Психологи і психіатри виявили наявність емоційного зв'язку, що існує між матір'ю і дитиною. Любов, з якою вона виношує дитину, думки, пов'язані з її появою, багатство спілкування, яке мати ділить із нею, впливають на розвиток психіки плоду та його клітинну пам'ять, формуючи основні якості особистості, що зберігаються впродовж усього майбутнього життя. Дитина ще у внутрішньоутробному стані вчиться визначати реакцію мами на позитивні і негативні стресові чинники і часто переймає її поведінку в своєму житті. Нейрологи стверджують, якщо різке почастішання пульсу (до 130-140 ударів на хвилину) в якійсь конфліктній ситуації має нетривалий характер, тобто жінка швидко справляється зі своїми емоціями, то дитина після народ­ження, найімовірніше, буде емоційно стійкою.

Життя забарвлене різними емоційними фарбами - як пози­тивними, так і негативними. Негаразди, душевний біль виклика­ють відчуття спазму серця, браку повітря. Такі негативні емоції, як страх, ревнощі, злість, приводять до появи почуття тяжкості, поганого самопочуття, закріпачення. Радість, навпаки, змушує наше серце "співати". Дуже корисно культивувати в собі подібний стан щастя і внутрішньої свободи, передаючи його дитині, яка зафіксує у своїх клітинах відчуття радості. Музика, поезія, спів (різні види мистецтва), творчість, природа допомагають досягти такого внутрішнього стану і виховують у дитини почуття пре­красного. Важливу роль відіграє й батько. Ставлення до дружини, її вагітності та очікуваної дитини - найважливіші чинники, що формують у дитини відчуття щастя і сили, яке передається їй че­рез упевнену в собі і спокійну матір.

Для емоційного розвантаження вагітній найкраще покласти руку на живіт, погладити, поговорити з дитиною. Адже вона здат­на сприймати всі відчуття матері, тому, що багатші її відчуття, то ліпше розвивається душа плоду. У тих випадках, коли ми маємо відчуття радості і щастя, наш мозок виробляє "гормони радості" (ендорфіни). Вони здатні повідомляти відчуття спокою або радості плодові. Якщо він часто відчуває ці стани в утробі матері, то вони запам'ятовуються і, ймовірно, певним чином формують характер майбутньої людини.

Для кожного періоду вагітності характерні свої особливості, які доцільно використати для душевного розвитку майбутньої дитини.

До трьох місяців. Формуються вегетативна нервова система і головний мозок. Інформація до плоду надходить через органи почуттів (відчуттів) мами. У цей час для вагітної жінки важли­во оточувати себе гарними речами, відвідувати художні виставки, галереї, театри тощо.

Від трьох до семи місяців. Плід починає рухатися, прояв­ляє свої емоції. Збільшується чутливість до психоемоційного стану матері. З'являється здатність до сприймання іноземних мов. Майбутній мамі бажано займатися йогою, читати молит­ви, спілкуватися з дитиною спокійним та лагідним голосом. Доцільно в цей час вивчати іноземну мову (або хоча б слухати її), спілкуватися з іноземцями.

Від семи до дев'яти місяців. Дитина сприймає не лише ма­мин голос, а й звуки зовнішнього оточення. Найсприятливіший період для превентивної (пренатальної) педагогіки: читання ка­зок, дитячих віршів, слухання музики, співу пісень, приємного спілкування з довколишніми людьми та дитиною.

У ненародженої дитини рано починає розвиватися слух. Спо­чатку вона чує звуки материнського тіла: серцебиття, шум крові, звуки перистальтики. Потім дитина починає чути звуки, що до­носяться ззовні, і незабаром уже може розрізняти голоси, окремі слова, гучність і ритм мелодій. Уже з восьмого (за іншими даними, із шостого) місяця вагітності дитина вловлює те, що відбувається навкруги. До неї доносяться розмови вагітної жінки з чоловіком, радіопередачі, шум води з крану. Вчені стверджують, що мамин живіт пропускає звуки силою 30 децибел. Тому занадто гучна музика або різкі крики дитині не подобаються, їй до вподоби спокійні і ненав'язливі звуки. Не любить вона і повної тиші, тому що ще не звикла до неї. Адже в животі мами постійно чут­и шуми органів, які працюють. Найбільше дитині подобається биття маминого серця. Щоб заспокоїти новонародженого, треба лише нагадати йому той стан, у якому він перебував до народжен­ня. Притиснувшись до грудей, крихітка почує знайомий ритм і заспокоїться. Адже биття серця - перше, що чує дитина у своєму житті.

Дослідники внутрішньоутробного розвитку надають велику роль звукам і музиці у пренатальному вихованні. На підставі спостережень Марі-Луїзи Аучер зроблено висновки про важливу роль звуку в пренатальному вихованні. Працюючи у так звано­му "співаючому" пологовому будинку Мішеля Одена, вона про­пилила заняття з хорового співу, які відвідували майбутні татусі і матері. Аучер вважає, що "хоровий спів" поліпшує самопочуття і зміцнює нерви матері, яка згодом народжує на світ здорових, спокійних дітлахів, здатних швидко і легко адаптуватися в найрізноманітніших ситуаціях. Останнє - ознака стійкої психічної рівноваги - якості, дуже важливої для світу, в якому вони існуватимуть. Якщо батько регулярно розмовляє з плодом під час вагітності дружини, то майже відразу після народжен­ня дитина буде впізнавати його голос. Часто батьки також зазначають, що діти розпізнають музику або пісні, почуті у пре­натальному періоді. Причому вони діють на малюків як чудовий заспокійливий засіб і можуть бути успішно використані для зняття сильного емоційного напруження. Логічне мислення і здібність до вивчення мов формується з 16 тижнів вагітності і триває до 3-х років. Що більше слів різними мовами буде почуто дитиною її цей період, то легше малюк зможе надалі засвоювати труднощі іноземної мови.

У багатьох жінок з'являється бажання вести щоденник сво вагітності. Надалі він перетворюється на щоденник дитини. Це чудовий почин. По-перше, батькам самим буде приємно згадати, як вони чекали свою крихітку, що робили в цей час. Можливо, що вони навіть врахують цю інформацію при подальших вагітностях. По-друге, головній дійовій особі цих щоденників - дитині, - напевно, буде приємно дізнатися про свою біографію із самого початку. Хтось може під час вагітності відкрити в собі літературний талант і почати складати вірші, казки або оповідання. І хто знає, можливо, їх оцінять не лише близькі та друзі, а й велика аудиторія.

Чим би ви не займалися зі своїм майбутнім малюком, головне - щоб це заняття приносило радість вам обом. Фантазуйте, придумуйте, прислухаючись до себе, - і ви неодмінно досягнете успіху. А головне - виховаєте душу дитини, налаштуєте її на духовний лад.

Поради майбутнім мамам

• Пам'ятайте, що виховання душі дитини починається від зачаття.

• Створюйте навколо себе атмосферу доброти, радості, щасливого очікування пологів. Залучайте до цього всю родину.

• Активно виховуйте дитину за допомогою мистецтва: музики, малювання, ліплення тощо.

• Використовуйте можливості розвитку майбутньої вундеркінда (лінгвіста, музиканта).

• Творіть самі - і ви закладете в крихітку зернятко творчості, яке проросте в майбутньому.

Кiлькiсть переглядiв: 179

Коментарi